В ніч на двадцять перше

Здійснюючи чергову наукову експедицію, Кессі випадково отримує сигнал SOS, який зафіксували прибори її корабля. Не вагаючись, вона вирішує прийти на допомогу, хоча усвідомлює велику небезпеку, яка їй загрожує, та наслідки, що можуть стати незворотними. І справді, щось пішло не так, і юна мандрівниця сама потрапляє в аварію, опинившись на самоті у відкритому штормовому морі. Важка боротьба зі стихією – це лише початок випробувань, що випали на долю Кессі. Вона потрапляє у невелике селище, де її радо приймають місцеві жителі. Визначивши географічні координати, Кессі знає «де» вона, але навіть не здогадується «коли». І лише зустріч з Енді розкриває їй очі й допомагає з’ясувати, що між отриманням сигналу про порятунок та романтичною розмовою на березі моря минуло ні декілька днів, а двадцять чотири роки. Кессі мучить туга за рідною домівкою, вона не знає, що робити далі. Підтримка Енді, який теж колись зазнав особистої трагедії, та почуття, що тільки-но зароджуються між ними, допомагають Кессі знайти душевну рівновагу.

Книги — настоящие окна в мир; если у вас нет возможности делать что—либо, читайте все, что доступно.

В турагентство входит дама за пятьдесят, в шляпе, с болонкой на руках и говорит: — Ах, я хочу в Париж! Ка?? сказал Илья Эренбург, увидеть Париж и умереть! — То есть, билет оформляем в один конец?